Знайди свою
підтримку тут

Найстрашніше від початку війни для мене це повна невизначеність. Ти не розумієш що буде завтра і навіть за годину. Це просто вбивало мене. Не хотілось нічого робити, і тільки злість постійно наростала в мені. Піковою точкою стало коли я вирішив звільнитись з роботи з думками що це все вже не має змісту. Сестра зупинила мене й порадила сходити до психолога, дала ссилку на ваш сайт. За кілька консультацій я почав оживати і розуміти, що мені не можна завмирати і зупиняти життя. Навпаки, тепер я маю плани на різні обставини і розумію, як важливо продовжувати своє життя. Вдячний вам!

Я пішов до психолога через те, що постійно відчував провину наче роблю замало. З перших днів ми з друзями розгорнули волонтерську діяльність. Ми возили все що потрібно у гарячі точки, зібрали гроші та пригнали 5 машин для наших хлопців з ЗСУ. Але в мене було враження що я далі роблю замало. Адже люди гинуть а я нічого не можу вдіяти. На фронт мене не взяли через здоров’я і я почав почуватись ще гірше. Психолог домогла мені зрозуміти наскільки важливу справу я роблю і що я виконую свою роль яка так само потрібна.

Тепер в мене з’явилось ще більше сил допомагати і я відчуваю цінність кожної своєї дії.

Моя кума загинула під час обстрілі у березні. З того часу я почала щоночі бачити як вбивають нас. Думала що це пройде саме проте мій страх тільки посилювався. Я вже відчувала себе мертвою. Зараз ми з психологом проходимо курс консультацій і я нарешті розумію що я жива і маю жити і робити на що маю можливість. Для мене психотерапія це вперше і я вдячна за усі результати!

Мене постійно гнітило почуття провини що ми з сім’єю виїхали до Польщі в перший тиждень війни і знаходимось у безпеці, а безліч людей досі в містах під обстрілами. Дратувало все, особливо те що я можу зайнятись чим хочу і не боятись чергової серени. Мені взагалі нічим займатись не хотілось, все здавалось якимось безцільним. Завдяки роботі з психологом я зрозУміла що можу зробити щось дійсно важливе і почала волонтерити у таборі для біженців. Мій розум ніби очистився, я зрозуміла що немає змісту звинувачувати себе, потрібно допомагати.

Дякую вам! Вже рекомендую вас усім українцям з якими спілкуюсь.

Я вже думала що в мене почались панічні атаки коли лежачи у ліжку кожної ночі уявляла як ракети залітають у вікно. Була постійна параноя. І я боялась комусь про це говорити. Вчасно знайшла ваш сайт і спробувала консультацію. Виявилось що я можу з цим справитись якщо подивлюсь у вічі свому страху. З психологом я нарешті зізналась у всіх своїх жахливих думках і вона допомогла мені навчитись не доводити себе до такого. Щиро вам дякую! Хотіла б записатися на консультацію ще принаймні кілька разів.

З першого дня мене охопила така ненависть що я не могла думати більше ні про що. Все тіло постійно кололо голками і тиск постійно підвищувався, почала щоденно приймати таблетки. Я готова була на будь яку помсту і жила тими думками. Дякую психологу Ірина що допомогла мені зрозуміти наскільки я руйную себе і своє життя. І що мені потрібно стати сильнішою щоб пережити усе це і думати про те що я можу зробити для себе і для краіни а не просто ненавидіти.

Я шалено боялась покидати своє місто наче більше ніколи туди не повернусь.

Готова була витерпіти все, жити в сховищі, не митись, їсти що доведеться тільки б не втрачати свій дім. Дякую Господу що натрапила на ваш сайт і почала працювати з психологом. Я зрозуміла що моє життя й здоров’я важливіші. І я повернусь додому коли це буде безпечно і в доброму здоров’ї щоб мати сили відновлювати своє життя. Ми переїхали з чоловіком на Західну Україну і розуміємо що нехай ми не вдома але ми в безпеці. І це найголовніше. Дякую своєму психологу Олені!

Я розумію що усім було лячно від повної непередбачуваності. Але мені було особливо важко це подолати. Я майже перестала спілкуватись з дітьми. Вони стали як чужі. Я сварила себе за це але не могла нічого вдіяти. Психолог пояснила мені що я закрилась від дітей і від своїх почуттів бо просто не могла їх прожити. На консультаціі вона допомогла мені почати проживати мій страх та злість. Сама б я цього не зробила. Дуже вдячна їй за таку підтримку. Після цього я ніби вперше побачила своїх дітей після довгої розлуки і зрозуміла як мені їх не вистачало. І яку силу вони мені надають. Продовжую ходити до психолога і раджу спробувати кожному.

Від початку війни я не міг зосередитись ні на чому крім новин і продовжувати свою роботу.

Постійний стрес та нерозуміння чого чекати вибивали з колії мене і все моє оточення. Усі розмови про те чого чекати і що робити. Я мало не втратив роботу тому що не міг зосередитись на ній ні на хвилину. Рішення піти на терапію до психолога далось не легко, було враження що я просто згаю час на ще одну розмову про війну. Проте я записався і невдовзі зрозумів що це потрібно було зробити значно раніше. Завдяки сеансу я звільнився від нав’язливих думок що супроводжували мене цілодобово.

Тепер я взмозі контролювати їх та концентруватись на роботі! Вдячний свому психологу і планую продовжувати відвідувати її!

Робота для мене дуже важлива адже в нас троє дітей. Але я не міг зробити нічого продуктивного від початку війни. Здавалось що все на марно. Щодня я спостерігав як моє життя руйнується і дуже хотів знайти хоч якийсь сенс щоб рухатись далі.

Психолог мені допоміг у цьому.

Я починаю повертатись до свого робочого режиму і продовжую відвідувати консультаціі щоб навчитись жити у цих умовах.

Я три місяці сиділа в новинах і не могла себе заспокоїти. Коли було чути сирени Чи вибухи моє серце починало калатати і я відчувала такий страх що не могла сказати ні слова. Сусідка порадила звернутись до психолога і дала ссилку на цей сайт. На консультаціі я розповіла про свій стан і ми робили техніку де я плакала вперше за війну. Було враження що весь страх який я тримала в собі нарешті виходить з мене. Я почала нарешті думати і планувати свої дії. Під час першої сирени після прийому я відчула що зібрана як ніколи і паніки нема, є чіткий план що робити у всіх випадках. Я хочу продовжувати відвідини психолога бо бачу результат. Дякую вам!

Ми з сім’єю до останнього хотіли залишатись вдома але коли у сусіднє котеджне містечко прийшли фашистські солдати ми зібрали речі в поїхали на захід. Спочатку в Тернопіль, потім к Польщу, потім в Німеччину. Бажання їхати далі і тікати від цього жаху було єдиним про що я думала. Чоловік вмовим мене спробувати попрацювати з психологом і я вдячна йому за це. Я не знала що цей страх можна опанувати. Я кричала а мене уважно слухали і допомагали пережити цей біль. Опісля Ми вже два тижні залишаємось в Німеччині і я потрохи відновлюю свій стан. Я більше не хочу тікати і адаптовуюсь до умов що є. Не можу сказати що я повністю спокійна але в мені з’явилась та опора всередині яку я востаннє відчувала до війни. Дякую вам!

Хочу висловити вдячність свому психологу!

З початку війни я кругом читала що треба зосередитись на своїх цілях, адаптуватись і намагатись продовжувати життя у нових умовах. Але я не розуміла як?? Це було якоюсь незрозумілою філософією. Наче мене просто намагаються заспокоїти. На консультаціі психолога я вперше відчула що це реально і головне що я можу це зробити. Я дуже вдячна що психолог домоглася мені зрозуміти як рухатись далі.

Хочу поділитись своїм досвідом відвідування психолога. І висловити свою вдячність!

Від початку війни я не могла ні з ким спілкуватись. Було враження що навіть батьки та чоловік не розуміють що я відчуваю. Наче уся ця війна проти мене. Зараз згадую ті думки і стає навіть ніяково як можна було перебувати в такому стані три місяці. Я вирішила відвідати психолога ще кілька разів щоб більше ніколи не повернутись до того панічного стану